Перед історія

Якщо ми говоримо виключно про проект, то він зявився на світ в 14 травня 2023го році, коли мені (Сергію "Смолі") було бажання зайнятися чимось творчим, тоді я вирішив піти в гейм-дейв і перша моя гра так і не зявилася, через брак знання в програмуванні, але запустила неповоротні процес створення синопсисів, я придумував купу ідей для ігор (Деякі лежать і досі в архіві і чекають поки я їх реалізую))) І тоді зявився він "Напів-вовк", ідея була така: Друга світова, альтернативна історія, всесвіт капітана Америки, тіки трохи не такий, нацисти змогли вивести формулу як створювати напів-звірів, наш гг, воїн УПА. Стає підослідним щюром. Але агентура союзників зривають експеремент, в наслідок чого гг замість того щоб стати напів щюром, стає напів-вовком і його побратими теж стають певного роду напів-звірями. І далі вони повни вибратися з лаби. Використовуючи все, від автоматів і до кігтів і ікл. Але зрозуміло що я не міг це реалізувати, але ідея мені дуже припала до душі, особливо гг. Чим далі я думав, тим більше я розумів, що це щось особливе, не те що було до цього, ніби я зачипив якийсь свій тригер, який спав. І це так і було, бо раніше я мав це відчуття ніби я маю дух Вовка, але через страх осуду заглушував і ігнорував (Більш детально в розділі "Про автора"). Останьою крапкою, стали слова вчительки з Естонської мови, коли вона сказала "Чого ти дивишся на мене як Вовк" і я такий "БЛЯТЬ! ТОЧНО! Я і є цим гг, я дух Вовка! Капець... Це ж було вже!" Це був таким флешбеком, я тоді був дуже шокований, що як ви бачите і досі можу згадати де і коли це сталося))) Тоді я почав думати "Що робити?" Ну і я такий "Гру я не зроблю, Кіно/Анімацію точно не зараз, книгу писати не хочу, то залишається щось посередині... Комікс!" Я ніколи не читав комікси, я знав що таке існує з поп-культури і все. Тож перше що я почав це досліджувати питання і зрозумів, що треба сценарій спочатку і почав писати його на практиці літом. Уявіть ви на картоному заводі, 36℃ біля машини що покриває картон возком, треба швидко забирати його, зігнути щоб він був рівнесенький і покласти. А я ще встигав придумувати і писати сценарій. Це було божевільно, я не відліпал від телефону, мене і ругали за це, але що зробиш коли я відчуваю що я створюю те що я так довго хотів, тоді я зрозумів, що найліпше буде переписати історію мого проживання (виживання) в Естонії, як моя соціофобія давила, але я тримаюся, заодно почав пропрацьовуювати з психотераперткою мою соціофобію, проходивши терапію в тому числі і медакаментозну. В продовж літа я пахав на заводі і працював над коміксом, я закінчив сюжет, але восини я залишився на другий рік через погану естонську, я почав ходити на приватні курси щоб підтягнути її, до психотерапертки щоб бопороти соціофобію і комік, про те як я її борю. Я не вмів малювати, немав нічого, я почав малювати комікс в альбомі, зрозумів ши що це таке собі і як я його буду розповсюджувати, я купив собі планшетик і почав малювати розкадровку, кожен божий день я їбашив. Коли почалася зима, я завершив "Альфа" версію(1/3), і перейшов до "Бета" (2/3) але я почав вигорати, я почав розуміти, що я не зможу реалізувати фінальну версію і мені треба художник. Це було складно, але на весні я знайшов художницю, і був готовий закласти 1000 Євро, аби завершити всій комікс, але влітку я зрозумів що 1000 Євро це мало (А більше я не міг) 220 сторінок це багато і навіть професійний художник наврядчи за літо встигби з моїх розкадровок зробити фінальну версію. тож тут ми і потрапили з художницею біля розбитого корита, не знаючи що далі робити. Я розумів, що я точно хочу продовжувати. А тому запропонував спів-авторство. Вона погодилася. І ось ми тут.